Публіцистика

“БУДЬ ПОБАЧЕНИМ…”

Життя – це паломництво, і поки не досягнута мета любові, воно залишається паломництвом, ніколи нікуди не прибуваючи. Воно продовжує рухатися по колу, і ніколи не приходить мить здійсненості, коли людина може сказати: “Я прибув. Я став тим, за чим прийшов. Любов – це мета, життя – це подорож. Подорож без мети обов ‘язково буде невротичною подорожжю навмання, у неї не буде ніякого напрямку. Один день ти йдеш на північ, інший день на південь; все залишається випадковим, що завгодно може привести тебе куди завгодно. Ти залишаєшся колодою, що пливе річкою, поки мета не ясна. Вона може бути дуже далекою зіркою, це не має ніякого значення, але вона повинна бути ясною. Віддалена… І якщо вона навіть далека, нічого страшного, вона повинна взагалі бути. Якщо твої очі можуть залишатися сфокусованими на ній, тоді подорож у десять тисяч миль – недовга подорож. Якщо ти рухаєшся в правильному напрямку, тоді найдовша подорож – не проблема. Але якщо ти рухаєшся в неправильному напрямку, або не рухаєшся взагалі ні в якому напрямку, тоді життя починає розвалюватися на частини. Саме це і є невроз – коли енергія розвалюється, не знаючи, куди йти, що робити, ким бути. Незнання, куди йти, незнання, що таке життя взагалі, залишає всередині зазор, рану, чорну діру, і з неї буде виникати постійний страх. Саме тому такі люди живуть в постійному тремтінні. Вони можуть це приховувати, вони можуть це ховати, вони можуть цього нікому не показувати, але вони живуть у страху. Саме тому люди так бояться близькості з кимось – інший може побачити чорну діру у тебе всередині, якщо ти дозволиш йому занадто багато близькості. Слово близькість, інтимність, походить від латинського кореня, intimum. Intimum означає внутрішнє, найглибше внутрішнє ядро. Якщо у тебе нічого там немає, ти ні з ким не можеш бути близьким. Ти не можеш дозволити intimum, близькість, тому що інші побачать дірку, рану і витікаючий з неї гній. Вони побачать, що ти не знаєш, хто ти такий, що ти божевільний, що ти не знаєш, куди йдеш… Що ти навіть не чув своєї власної пісні, що твоє життя – хаос, не космос. Тому близькість лякає… Навіть коханці рідко бувають близькими. І просто мати сексуальні стосунки не означає бути в близькості – генітальний оргазм це не все, що є в близькості, це тільки її периферія. Близькість може бути з ним, може бути без нього. Близькість це зовсім інший вимір… це означає дозволити іншому увійти в тебе, побачити тебе таким, як ти бачиш себе – дозволити іншому побачити тебе зсередини, запросити когось в найглибше ядро твоєї істоти. У сучасному світі близькість зникає. Навіть коханці не близькі. Дружба це тільки слово, вона зникла. А причина? Причина в тому, що поділитися нічим. Хто захоче показувати свою внутрішню бідність? Людині хочеться прикидатися: “Я багатий, я прибув, я знаю, що роблю, я знаю, куди йду”. Людина не готова і недостатньо хоробра, щоб відкритися, щоб показати свій внутрішній хаос і бути вразливою. Інший може цим скористатися, це лякає. Інший може отримати занадто багато влади, побачивши, що ти в хаосі. Споглядаючи, що тобі потрібен господар, що ти не господар власної сутності, інший може стати господарем. Тому кожен намагається себе захистити, щоб ніхто не дізнався про його внутрішню безпорадность, інакше його можна буде експлуатувати. У цьому світі стільки експлуатації… Любов – це мета. І як тільки мета ясна, ти починаєш ростити внутрішнє багатство. Рана зникає і стає лотосом, трансформується в нього. Це чудо любові, чарівність любові. Любов – найбільша в світі алхімічна сила. Ті, хто знає, як її використовувати, можуть досягти найвищих вершин, про що говорив Бог. Ті, хто не знає, як її використовувати, залишаться повзати в темних кутах існування, вони ніколи не прийдуть до освітлених сонцем вершин життя…

© Сергій Ущапівський

09.01.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.