Поезія

Вірш: “А можна я тим самим буду?”

А можна я тим самим буду, 
Що ти придумала колись? 
Хоча не вірила у чудо, 
Та долі все ж переплелись.

А можна я відкрию очі, 
Та не тобі, а нам обом? 
На зорі інші опівночі, 
Де є любов без забобон. 

...А можна... ні, скажу інакше:
Дозволь в життя твоє прийти, 
Де буде тільки щастя наше, 
І буду я та тільки ти...   

© Сергій Ущапівський
23.07.2021 

2 коментарі

  • Диво

    Я вчу тебе, як мову іноземну,
    як знаки, зашифровані в гербі.
    Я вдячна Богу, що послав на Землю
    шляхетну душу, втілену в Тобі.

    Ліна Костенко

    • Сергій Ущапівський

      Я кожен день собі дивуюсь,
      Коли вдивляюсь в твої очі.
      Красою їхньою милуюсь,
      Мов зорі бачу опівночі.

      Незвична дивна їхня врода,
      Що в них тону безповоротно.
      Мабуть, така моя природа,
      А значить, то — невідворотно.

      Хотів би часом володіти,
      Щоб зупинити щастя мить.
      І тільки від того радіти,
      Що в серці у моїм щемить.

      Ти — найдорожча з всіх прикрас,
      І погляд твій — він вартий більше.
      Він з-понад світу всіх окрас
      Моєму серцю наймиліший.

      Для мене він, як сонце, світить,
      Там щастя спражнє в нім живе.
      А колір, наче неба квіти,
      В яких душа моя пливе.

      © Сергій Ущапівський
      24.07.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.