Вірш: “І слово буде вічно жити…”

Я є початок і кінець
Думок своїх, що линуть всюди,
 Торкаючись людських сердець
І поселяючись у груди. 

Скрижалі правди я створю,
Слова вкарбую в них навічно. 
Віршами їх візьму назву, 
Запам’ятали щоб довічно.

 Хоч і життя на те потрачу, 
Та радість в тому я знайду. 
Не буде суму, не заплачу, 
Я вдячність іншу віднайду. 

Навчу людей життя любити, 
Вселю нові в них відчуття! 
І слово буде вічно жити,
А з-поміж нього десь і я...

© Сергій Ущапівський
02.02.2021