А я ж вважав, що ви щаслива,
Коли повз себе вас стрічав.
Хоч і така, бува, мінлива,
Я настрій ваш той відчував.
А я вважав, що ви щаслива,
Коли ваш погляд зустрічав,
Усмішку, котра незрадлива,
Не раз я на собі піймав.
Мабуть, відбитки почуттів
Лишили слід у них навіки
Тих невимовних відчуттів,
Сльозятся від яких повіки.
Там сум і туга в них печальна,
Журба, що жити не дає.
І правда — та, яка повчальна,
Що часом болю завдає.
Не щастя в тому, щоб любили,
Взамін любити надважливо,
Наскільки вистачає сили.
А я ж то думав, ви щаслива...
© Сергій Ущапівський
25.02.2021
