А я з тобою зовсім інша стала,
Незнана досі багатьом в житті.
Таке незвичне ще не відчувала,
Ти — сон, що збувся у моїм бутті.
Так стрімко ритм змінив буденний,
Такий вже звичний для мене.
Ти — щастя й спокій мій щоденний,
Який ніщо не прожене.
Ти дивишся, а я вже завмираю,
І слів нема, щоб мовити тобі.
Та то і зайве — те, що відчуваю,
І відчуваєш ти також в собі.
Це дар небес і долі подарунок,
І нам би тільки зберегти його.
Незримий Божий поцілунок,
Яким благословив в чоло.
© Сергій Ущапівський
28.01.2021
