Поезія

Вірш: “Багатство літ”

Взяла я в осені усе собі найкраще, 
Тож маю щастя побороти переляк, 
Не жити хибно чи, бува, пропаще, 
Тепер стук серця — це життя маяк.

 Ще сльози йдуть, та то душею плачу, 
Стою незламно, хоч і стомлене лице. 
Я чую тишу всюди і незриме бачу, 
Спасибі вам, роки мої, за це. 

За потрясіння й море сліз, 
За невимовну радість тиху,
 За весь присутній фаталізм, 
За дні, коли ридала з сміху. 

Тепер не знаю ні краплини смутку, 
Нема жалю, що я прийшла у світ. 
Із всього статку і мого набутку
Тепер є мудрість і багатство літ.

© Сергій Ущапівський
17.10.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.