Поезія

Вірш: “Безвихідь любові”

Ти прорости в мені корінням, 
Сплетись в душі моїй вузлом. 
Постань для неї, як склепіння, 
В якому буду джерелом.

Любов'ю пагони зволожу, 
З незнаних вирину містерій.
Собою тіло розтривожу,
В нім розчинюся між артерій.

…Говорить у мені безвихідь,
Той голос на ім’я любов. 
«Без тебе важко навіть дихать», —
Кажу собі я знову й знов…

© Сергій Ущапівський
23.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.