Вірш: “Безмежна віра”

Вона ще й досі вірить у людей, 
Тож світ душі для всіх відкритий.
 Вітає щирим поглядом очей, 
Який в блакитну ніжність оповитий. 

Дарує усмішку, незмінну у роках, 
Вона така у неї з самого дитинства.
 Як і веснянки — ті, що в неї на щоках,
 Цілунок неба за всілякі доброчинства.

 Безмежно вірить в людяність вона, 
Тому й реальність видається їй чарівна. 
За це не раз вже сплачено сповна, 
Як і за те, що до цих пір така наївна… 

© Сергій Ущапівський
22.10.2022