
Вірш: “Безмежна віра”
Вона ще й досі вірить у людей, Тож світ душі для всіх відкритий. Вітає щирим поглядом очей, Який в блакитну ніжність оповитий. Дарує усмішку, незмінну у роках, Вона така у неї з самого дитинства. Як і веснянки — ті, що в неї на щоках, Цілунок неба за всілякі доброчинства. Безмежно вірить в людяність вона, Тому й реальність видається їй чарівна. За це не раз вже сплачено сповна, Як і за те, що до цих пір така наївна… © Сергій Ущапівський 22.10.2022


