Вірш: “Безмежне кохання”

Ця жінка, наче дивний сон, 
Душа моя у нім блукає. 
Забрала серце у полон
І вже тепер не відпускає. 

Для когось звична та проста,
 Я ж в ній весь час нове знаходжу. 
Цілую подумки вуста, 
Ті, без яких вдихнуть не можу. 

Не ладен жити незалежно,
 Мрійливим є моє зітхання. 
Люблю її одну безмежно, 
У ній знайшов своє кохання…

© Сергій Ущапівський
23.01.2022