Поезія

Вірш: “Безтурботне дитинство”

Я хочу в дитинство, у любі часи, 
Де вік ще дорослий в мені не почався, 
Де спокій ще був, як прадавні ліси, 
У шепіт яких кожен любо вслухався.

 Де все пізнавала я в світі уперше, 
Ще сталим не стало довкілля моє, 
Ще старту не було до всіх моїх звершень 
І тих стусанів, що життя нам дає…

Ще навіть не знала — душа теж хворіє, 
Болить навіть більше, ніж тіло, що є, 
Коли день проходить і вже вечоріє,
 Під ребрами сумом вона віддає…

Не знала того, що всі люди геть різні, 
Одні з них всередині з Богом живуть. 
Від цього здаються такі серцю рідні, 
Є й інші, що кігтями душу шкребуть. 

Хотіла б відчути оті почуття, 
Немов одягнути коштовне намисто, 
Де, замість перлин, тільки є відчуття, 
Які надає безтурботне дитинство…

© Сергій Ущапівський
30.10.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.