Їх вирізняють зовні погляди сумні,
Страшенна туга серце болем обпікає.
Непросто так вони тепер на чужині,
Війна до того люд увесь той спонукає.
І власне горе, що прийшло ураз,
Яке позбавило від власної домівки.
Страх за життя дітей своїх щораз,
Коли від вибухів ховали їх голівки.
Їм досі затишок співає, мов сирена,
В очах застиг страшенний жах війни.
Болюча серцю в цій картині сцена,
В них кожна жилка каже: обійми.
Так хочеться в той час допомогти,
Хоча б на мить забрати їхній розпач.
Від зла війни, яка прийшла, оберегти
В годину тиху і у лютий розпал.
…Усе здається, мов в страшному сні,
Лишень слова молитви про усе говорять.
І сльози ті, що котяться рясні,
За всіх людей здалеку, що віднині поряд…
© Сергій Ущапівський
16.04.2022
