Поезія

Вірш: “Весняний етюд”

Ще вітер дме з усіх усюд сердито,
 У білих кронах досі сплять іще ліси. 
Зима лютує ранком ще несамовито, 
Зачувши спів пташок і їхні голоси. 

Муруге небо барви вже свої міняє, 
Промінням сонячним прошите, як сукно. 
Теплом своїм неначе зиму підганяє,
 Тим самим гріє душу навіть крізь вікно. 

Не встигнуть люди зазимків злякатись, 
Мороз почувши, й те, як він скрипить,
Як стануть всесвітом довкола милуватися,
 Який весну відчув і вже давно не спить…

© Сергій Ущапівський
19.02.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.