Вірш: “Вечірня містерія”

Пливе повільно сонце угорі, 
Безмежжям простору і неба.
 І так до сутінок і першої зорі, 
В якій для ночі є така потреба.

 На мить завмре у сутінках феєрій
Отої тиші, що настала на землі, 
Зустрівши наче привид із містерій, 
Фантом — себе на тому ж кораблі…

Міраж нічної, темної пустелі —
То місяць — сонячний двійник. 
Зірками шлях по небу стелить, 
Оскільки теж він мандрівник…

© Сергій Ущапівський
28.08.2022