Поезія

Вірш: “Вечірня тиша”

Вечірня тиша осені колише, 
В теплі гойдає навкруги ліси. 
Росою вечора довкола дише, 
Чарівні залишаючи сліди. 

Вона не плаче, навіть не сумує, 
Плоди довкілля — це її заслуга. 
В тумані вечора усе вона цілує, 
Роси краплини — то така у неї туга.

 Той магнетизм теплом бере за плечі
І стигне час, який хтось раптом зупинив. 
Стають відчутними не знані досі речі, 
Якими світ у ту миттєвість полонив. 

І неповторні миті вечора імлисті, 
Підкралось марення, неначе сон, 
Дерев навколо крона жовтолисті
Відчути осені дають усім сезон.

© Сергій Ущапівський
23.10.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.