Поезія

Вірш: “Вибач”

Ти вибач за слова, що не сказав,
Все зволікав і грався з часом. 
Я б зараз все, мабуть, віддав, 
Щоб тільки знову бути разом. 

Щоб все було, як в перший день, 
Коли ти дзвінко посміхнулась. 
«Привіт», — почулося лишень, 
Як ти до мене озирнулась. 

Пробач мене за дні самотні, 
За ночі, що були не вдвох, 
За те, що є тепер сьогодні, 
Що не зберіг я нас обох.

Пробач, що це пишу у вірші,
Душа сама те все говорить.
Їй ми знайомі двоє інші,
Тому і спогадами морить.

© Сергій Ущапівський 
14.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.