
Вірш: “Вибач”
Ти вибач за слова, що не сказав, Все зволікав і грався з часом. Я б зараз все, мабуть, віддав, Щоб тільки знову бути разом. Щоб все було, як в перший день, Коли ти дзвінко посміхнулась. «Привіт», — почулося лишень, Як ти до мене озирнулась. Пробач мене за дні самотні, За ночі, що були не вдвох, За те, що є тепер сьогодні, Що не зберіг я нас обох. Пробач, що це пишу у вірші, Душа сама те все говорить. Їй ми знайомі двоє інші, Тому і спогадами морить. © Сергій Ущапівський 14.04.2021


