Поезія

Вірш: “Вишиванка”

Калини грона, золоте колосся, 
Блакить волошок, наче небокрай, —
У вишиванці все сплелося, 
Аж душу зачіпає вкрай. 

Чужинцю речі ці не знати, 
Не мати щему у душі, 
Сакральні не відчути знаки —
Вони йому повік чужі. 

Для українця — це святиня,
 І суть її для нас велична.
 Свободи й волі то твердиня, 
Що, як життя саме, одвічна.

© Сергій Ущапівський
20.05.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *