Все почалося зовсім випадково,
Любов прийшла, коли і не чекав.
І то було ніяк не помилково,
Я мрію ту усе життя плекав.
Побачив очі, сповнені добра,
Тепло від них зігріло мою душу.
Її любити — шлях собі обрав,
Тож серцю я коритись мушу.
Яким же дивним світ увесь стає,
Коли сам щиро сповнений любові!
Тоді від цього кожен виграє,
Хвилини відчуває пречудові.
І думка тільки закрадається одна,
Що щастя — то не просто в світі жити.
Коханим бути — це душі краса,
Та спражнє щастя — то когось любити.
© Сергій Ущапівський
01.02.2021
