Все трапилось, як ти передбачала:
Звичайний день і люди в ньому теж.
Та з-поміж них мене ти відчувала,
Тим дивним відчуттям не було меж.
Ще погляд так розгублено дивився,
Весь натовп був однаковим таким.
Та стукіт в грудях вмить з’явився,
І тіло стало враз слабким.
Зустрілись поглядом з-між всіх,
Завмерло все, здається, в світі.
Із-поміж мрій усіх людських
Здійснилися лиш заповітні.
Від долі просто не втекти:
То був наш час і воля Божа.
На почуття на приректи:
Любов, яка на диво схожа.
© Сергій Ущапівський
26.02.2021
