Поезія

Вірш: “Всьому свій час”

…І все таки ще вірить в чудеса
Моя душа, немов неповнолітня. 
Очима дивиться вона у небеса,
 Її втішає там зоря вечірня. 

Далеким світлом гріє щохвилини, 
Терпіння витримати все мені дає. 
Відсутність поряд любої людини
І ту печаль, що болю завдає…

…Мабуть, ще доля просто не збулась, 
Всьому свій час, тож я собі помрію
Про того, з ким би радо обнялась, 
Настільки щиро, як вже тільки вмію…

© Сергій Ущапівський
27.12.2012

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.