
Вірш: “Всьому свій час”
…І все таки ще вірить в чудеса Моя душа, немов неповнолітня. Очима дивиться вона у небеса, Її втішає там зоря вечірня. Далеким світлом гріє щохвилини, Терпіння витримати все мені дає. Відсутність поряд любої людини І ту печаль, що болю завдає… …Мабуть, ще доля просто не збулась, Всьому свій час, тож я собі помрію Про того, з ким би радо обнялась, Настільки щиро, як вже тільки вмію… © Сергій Ущапівський 27.12.2012


