Поезія

Вірш: “Втішна картина”

Біжать по небу сивочолі хмари —
Стежками довгими в безмежну далечінь. 
Світило дня, немов пастух отари, 
На землю декуди свою кидало тінь. 

Вітри промовисто довкіллю щось бурчали
Про сьогодення і про всю його красу. 
Стихали іноді, то знов, як грім звучали,
 Десь зачіпаючи краплин навкруг росу.

 І та картина вирізнялась чимось дивним, 
Якоюсь втіхою для серця неземною. 
Серцебиття ставало навіть надто рівним
Від відчуттів, які в той час були зі мною…  

© Сергій Ущапівський
14.08.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.