Поезія

Вірш: “Відвертість душі”

Доле моя, врешті-решт підкажи, 
Де те щастя блукає у світі самотньо.
 В сновидінні візьми і його покажи, 
Я прокинусь і миттю вернуся зворотно. 

Забарилась… промовлю, спинюся на місці, 
Я ж бо йшла з невідомих до тебе країв. 
Сон наснився мені, там були долі вісті, 
І мовчатиму далі, не маючи слів…

Чи посмію себе з часом потім картати
За відвертість душі в тій розмові німій. 
Скаже серце моє, як почне калатати
Від того, що люблю, та проте він не мій…

© Сергій Ущапівський
29.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.