Вірш: “Відвертість душі”
Доле моя, врешті-решт підкажи, Де те щастя блукає у світі самотньо. В сновидінні візьми і його покажи, Я прокинусь і миттю вернуся зворотно. Забарилась… промовлю, спинюся на місці, Я ж бо йшла з невідомих до тебе країв. Сон наснився мені, там були долі вісті, І мовчатиму далі, не маючи слів… Чи посмію себе з часом потім картати За відвертість душі в тій розмові німій. Скаже серце моє, як почне калатати Від того, що люблю, та проте він не мій… © Сергій Ущапівський 29.01.2022