То хто ж ти насправді: примара чи доля?
Зізнайся мені, щоб душа не страждала.
З полону думок щоби вирвалась воля
І спокій знайшла, той, який так бажала.
Нестерпного болю черпнула душа,
Втомилась гадати, чи я тобі рівня.
Здається, що зовсім ніяк не чужа,
Та доки мовчиш, то для неї катівня.
Позбав врешті серце нестерпного болю,
Вже вдосталь рубцями покрилось воно.
Зізнаюсь без фальші, благатиму долю
Почути слова, що наснились давно…
Взаємність відчути твоїх почуттів,
П'яніти від щастя щосили без меж.
Втішатись речам із промовлених слів
І тільки шептати: «Люблю тебе теж»…
© Сергій Ущапівський
24.07.2022
