Поезія

Вірш: “В полоні думок”

Лечу у безвість колісницею думок, 
Галопом мчать вони, неначе коні. 
Одна за одною течуть, немов струмок, 
А я тримаюсь в їхньому полоні. 

І так зрання, і так весь день, 
І так весь вечір, ніч стрічає.
 Дає нових мені натхнень
І знову в безвість проводжає. 

Не знаю навіть тих маршрутів, 
Як і до чого приведуть. 
Та рими — їхні атрибути —
Мені нові вірші дадуть.

© Сергій Ущапівський
01.10.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *