Мабуть, герой я іншої епохи,
З часів, де вірять люди у добро,
Де щирість є хоча б вже трохи,
Де честь — це як твоє тавро.
Можливо, я із іншої планети,
З галактики, де люди добрі всі,
Живуть в якій одні лише поети,
Сивобороді, добрі мудреці.
А може, взагалі мій вимір інший,
Той паралельний, схожий на оцей,
Мені самому він чомусь рідніший,
А в цьому я — як просто Одіссей.
Мені цей світ такий незрозумілий,
Тут цінності банальні й не святі,
Від злості зовсім геть сп’янілий,
Залишили одвічне в забутті.
Я хочу інше споглядати:
Щасливі очі, сповнені добра,
Людей, що вміють цінувати
Одвічні речі, зіткані з тепла.
© Сергій Ущапівський
17.01.2021
2 коментарі
Валентина
Цього вірша раніше не читала, бо нещодавно до загалу Вашого пристала. Та інтуіція як компас підказала, що серед усієї тої білетристики, я справжні перли віднайду. Він майже про мене. Приємно коли у тебе є люди споріднені у відчуттях й думках, тож не одна така дивачка я. Творіть, надхнення Вам і легкого пера!
Сергій Ущапівський
Дякую Вам за такий щирий відгук!!!