Говоріть одне одному речі,
Ті, що в серці у вас стукотять,
Поки там ще нема порожнечі,
Доки вмієте ви відчувать.
Поки є їх кому ще сказати,
Доки слухати можуть ще вас,
Є можливість в словах передати
Той вогонь, що у серці не згас.
Поки цього ще хтось так чекає,
Доки треба це справді обом,
Слово ваше най їх обіймає,
І любов в нім стрічає кругом.
Життя тільки одне, і воно пролетить,
Потім можна доскону у нім жалкувати,
Що мовчали тоді, коли Бог дав любить,
Прирекли замість того себе сумувати.
© Сергій Ущапівський
17.06.2021
2 коментарі
Валентина
Ви мимоволі нагадали мені той дивний вулкан. Зовні він неприступний, похмурий, а в середині лава в середині жар, що роками чекає на вихід.
Та хвилює мене зовсім інше наразі. Знов до пізна в інеті проводите час. Аж змарнілий з лиця,то нащо та звитяга, якщо сили висмоктує з Вас.
Прямо зараз кидайте всі справи, вже час відпочинку. Хай добрі люди Вам зустрічаються в житті і теплими словами вас підтримують. А Ви творіть на втіху і на радість їм. Великого Вам успіху.
Сергій Ущапівський
Дякую за побажання!