Поезія

Вірш: “Годинник вічності”

Каштани тихо падають на брук, 
Мінорні звуки чути між вітрами. 
Візьмеш з землі їх так до рук, 
А вже і теж учасник драми. 

"Тук-тук, тук-тук" довкола чутно, 
Каштани відлік часу б’ють. 
Незвично так, напрочуд чудно
Годинник вічності ведуть.

 Лягає тінь дерев, як морок, 
Вкриває землю навкруги. 
Як звір, в якого замість голок — 
Гілля кошлаті батоги. 

Секундний відлік так веде
Пожовкле листя за хвилини. 
Між ним вперед сміливо йде
Лічити вже зими години…

© Сергій Ущапівський
13.10.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.