Вірш: “Гомін війни”

Земля здригається від тисячі руїн, 
Туман ранковий з відблиском кривавим.
 Всі звуки, начебто набату дзвін, 
Лунають скрежетом в душі гаркавим. 

Вже літній вітер не такий тепер,
 У ньому гомін є війни, її прелюдій. 
Межу між місяців для люду стер,
 Тепер у пам'яті усіх є тільки лютий…

…Ще буде холодно думкам моїм не раз, 
Волосся інеєм залишиться покрите. 
Постане знаком всім довкола напоказ,
Який навчив мене без сліз душею вити…  
  
© Сергій Ущапівський
11.06.2022