А що як залишишся в мене назавжди?
Не щезнеш у безвість, як вранішній сон,
Себе до останку любові віддавши,
В якій будуть битись серця в унісон.
А що як ми будем без слів, обіцянок?
Банально відверті в своїх почуттях.
Торкатись, як діти, до любих веснянок
І тільки й тонути у тих відчуттях.
А що як однаково бачити світ?
Мелодії чути — всім іншим незнані.
Підкаже розцвівший всередині цвіт,
Як ми одне одним безмежно кохані.
Розчинимось в просторі, в часі, в житті,
Про плинність реальності разом забудем.
І ті всі хвилини хай стануть святі —
Без клятв, обіцянок… Лише просто будем…
© Сергій Ущапівський
31.08.2021
