Читаю ніч в стихіях за вікном,
Склади думок в зірках знаходжу.
Їх поєднаю із спокійним сном,
Комусь це дивно — я ж зробити можу.
В тій чорній книзі бачу геть усе,
Що білий день у метушні ховає.
Порожнє небо, що було пусте,
Дива вночі незвичні відкриває.
Крізь темінь мороку небес
Тепло в душі своїй відчую.
Якогось чуда із чудес,
З яким до ранку заночую.
Нап'юся вдосталь щирих відчуттів,
Того п'янкого і солодкого настою.
Із почуттів своїх усіх, що є, сортів,
Закутана вся темінню густою…
© Сергій Ущапівський
06.08.2022
