Краса й любов в очах того живе,
Хто бачить світ таким, як є насправді.
Знаходить в тому щось собі нове,
Ці люди — диво, вам скажу по правді.
Хода незвична в них, повільна,
Думки чистіше від сльози.
Душа — блакить небес суцільна,
Немов обійми — голоси.
Зустрінеш десь таку людину,
Ледь тільки погляд свій спинив,
А вже й змінивсь наполовину,
Неначе щось в собі звільнив.
Ще сам того ніяк не розумієш,
Як ви ось так зустрілись вдвох.
Ніяковієш та, проте, радієш,
Ще більшу втіху має зверху Бог…
© Сергій Ущапівський
29.12.2021
