Поезія

Вірш: “Диво”

Щоденно чую спозарання, 
Як ти на мене кажеш Диво. 
Помітне навіть хвилювання,
 Як промовляєш несміливо. 

Ніяковієш, хоч не бачу, 
Здається, навіть червонієш.
Я знаю, що для тебе значу,
І також те, про що ти мрієш. 

Ти — світ, незнаний багатьом, 
Для мене ж він відкритий всюди, 
Що став моїм отим письмом, 
Яке в віршах читають люди. 

Тебе пишу, немов картину, 
Та, замість пензля, є слова. 
Відчую кожну в них клітину, 
Щоб ти була, немов жива. 

Їх буде безліч, обіцяю, 
Звучати стануть переливом. 
У барвах — тих, що уявляю, 
Любові, що назвала Дивом.

© Сергій Ущапівський
01.09.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.