Прийшла в цей світ прикрасити його,
Теплом любові, в ніжність оповити.
Торкнутись боязко душею до всього,
Що стану бачити — допоки буду жити.
Навшпиньки йтиму зовсім обережно,
Щоби не вразити чуттів, бува, людських.
Дозріла мудрість і любов безмежна
Мене позбавить від думок хистких…
Із всіх нових незнаних досі вражень
Складу уявлення про сенс свого життя.
Там будуть сотні різних відображень
Речей, які в мені створили почуття…
Такою, зрештою, для всіх запам'ятаюсь:
Звичайна жінка, погляд теж і навіть вії.
Та бути звичною я зовсім не лякаюсь
Боюсь, щоб звичними не стали тільки мрії…
© Сергій Ущапівський
21.09.2022
