Вірш: “Думки про вічне”

Переді мною — добрий, старий ліс, 
Я знову тут і думаю про вічне. 
Ти не дивись на очі, повні сліз
То все життя… подекуди трагічне.

 Скажи чи ждав, шепни осіннім листям, 
Гіллям торкнись і ним же обійми. 
Рука його подекуди землиста, 
Мене знайде нехай серед пітьми. 

В склепінні сутінок і мороку від смутку, 
За тим вогнем, що ще в очах жевріє,
 Знайди в мені з всього мого набутку
Те, що безцінне і ніколи не старіє…

© Сергій Ущапівський
12.01.2022