
Вірш: “Душа пізнала сто печалей”
Душа пізнала сто печалей І смуток бачила без меж. З-поміж життєвих вертикалей Від них насправді не втечеш. Перетерпіла, відстраждала, Взяла для себе вищий гарт — З уроків тих, які складала, Де кожен був чогось вже варт. Тепер всміхається, бувало, Згадає досвід той гіркий. Без нього би її не стало, Не так світили б їй зірки. © Сергій Ущапівський 28.05.2021


