Поезія

Вірш: “Душевне откровення”

Тебе вивчаю, як прадавню мову,
Як манускрипт читаю з давнини.
Вслухаюся в існуючу розмову,
Тону в тобі й не бачу мілини.

Черпаю з тебе силу і натхнення,
Думки, що від сльози чистіші.
А те моє душевне откровення
Є щастям, що відчутне в тиші…

© Сергій Ущапівський
04.08.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *