Вірш: “Душевний спокій”

Сніги метуть метілями густими, 
В повітрі сріблом ніжно мерехтять, 
Шарами все вкриваючи товстими, 
Нехай метуть… нехай собі летять. 

Усе мовчить — заслухатися можна, 
Спочинок врешті для душі знайти. 
Їй втішно так і зовсім не тривожно, 
Немає навіть поряд самоти…

Десь тільки там, за даллю горизонту, 
Побачу світу мудру безкінечність,
 Яка чіткий накреслить снігом контур
Речей, в яких відсутня суперечність…

© Сергій Ущапівський
13.01.2022