
Вірш: “Життєва мудрість”
Хоч постаріла — не біда, Мене це зовсім не коробить. Скажу відверто, без стида, Не кожен душу мою зловить. Слова для мене — вже банальність, Людей ціную лиш за вчинками. У них помітна вся ментальність, Що квітне барвами й відтінками. Хоч стала з віком я жорсткішою — На світ вже злоби не тримаю. Іду стежиною чіткішою, Де усвідомлюю, що маю. …Приємно зараз просто жити, Втішатись ранком передмість. Із світом все, що є, ділити, В якому бажаний я гість… © Сергій Ущапівський 12.11.2021


