Поезія

Вірш: “Життєва мудрість”

Хоч постаріла — не біда, 
Мене це зовсім не коробить. 
Скажу відверто, без стида,
 Не кожен душу мою зловить. 

Слова для мене — вже банальність, 
Людей ціную лиш за вчинками. 
У них помітна вся ментальність, 
Що квітне барвами й відтінками.

 Хоч стала з віком я жорсткішою —
На світ вже злоби не тримаю.
 Іду стежиною чіткішою, 
Де усвідомлюю, що маю. 

…Приємно зараз просто жити,
Втішатись ранком передмість.
 Із світом все, що є, ділити, 
В якому бажаний я гість…

© Сергій Ущапівський
12.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.