Вірш: “Закохана в життя”

Стою, замислившись під небом, 
Дивлюсь очима лагідно на світ. 
Вся вкрита мріями, мов пледом, 
Їх вдосталь є за надцять літ. 

Усе на втілення чекаю тих бажань, 
Щоби надумане відчути наяву. 
Позбавитись нарешті від страждань, 
В яких здається вік увесь пливу. 

…Мені в цей час аж зовсім не самотньо, 
Химерність простору ніскільки не страшить. 
За всі думки свої отримую зворотно:
Любов у серці і в очах небес блакить…  

 © Сергій Ущапівський