Поезія

Вірш: “Заплющ на хвильку оченята”

Заплющ на хвильку оченята, 
В уяві образ мій змалюй.
 Відчуй мої там рученята,
 Мій голос навіть там почуй.
 
Тепло думок твоїх най лине,
До мене просто звідусіль. 
Натхнення — то моє єдине,
 Із ним в душі відсутній біль. 

Тебе, здається, чую всюди,
 Ти — наче все, що в світі є.
 Щось поселила дивне в груди,
 Теплом в мені те віддає. 

Із ним щодня живу — і тільки
Щоб врешті знов його відчути. 
Не обпікає аніскільки, 
Те, що в тобі я зміг здобути.

© Сергій Ущапівський
05.06.2021

2 коментарі

  • Валентина

    Твои стихи я перечитываю часто. Они живой воде сродни. И я не плачу, просто вспоминаю как были мы наедине… В твоих глазах всегда я вижу нежность и чувствую тепло твоей руки… И будет елка, и конечно будут свечи ,как любишь ты, и даже яркие бенгальские огни… Но телефон молчит… И заползает беспокойство в душу уж не случилось ли с тобой какой беды… Запомни – я никогда не устану ждать только бы ты не устал в это верить… Пусть морозы ,дожди и зной – мне не надо судьбы иной только б день начинался и кончался с тобой. Нехай надалі гріє і не обпікає, нехай весь час наснаги і надхнення додає. Із перемогой першою вітаю!!! Це в знак подяки за тепло душі, за чистоту і глибину її.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.