Вірш: “Зимова казка”
Дзвенить мороз у крижані бурульки, В кришталь довкілля огорнув без меж. Дме вітер, наче в глиняні свистульки, Мабуть, дитинство дуже любить теж… Бурмоче, снігом казку пише, Шляхи в тій книзі — за рядки. Коли спинивсь посеред тиші, Йому підсвічують зірки. І сплять в снігах ліси та ніч, Допоки вітер казку творить. З краси, без зайвих протиріч, Що з нами тишею говорить… © Сергій Ущапівський 20.01.2022