Вірш: «Зимове полотнище»
Зимові хмари, як важкий баласт,
Тримають небо на одному місці.
Між ними сонця видно жовтий пласт,
Який спочив, немов дитя в колисці.
Тягар буденності щезає від краси,
Моїй душі вона потрібна, як відпустка.
Ловлю природи відчуття та голоси,
Щоби зсередини була відсутня пустка.
В калейдоскопі всіх сердечних відчуттів
Вітражним склом здається та картина,
Де поміж фарб і кольорів усіх сортів —
Я теж полотнища того якась частина …
© Сергій Ущапівський
10.02.2022
Вам також може сподобатися
Вірш: “Любіть життя в хвилини навіть смутку”
“ПРО ВІЧНЕ…”
One Comment
Валентина
А інколи таке бува перенасичення від всього… І так потрібна та відпустка, як невідкладна допомога…
І вже не радує навколишня краса, якесь відторження до всього відчуваєш…
Від всіх і всього закриваєшся і там в молитвах собі спокою благаєш.
А ще я хочу щоб скоріш прийшла весна. І кожен день у лютому думками підганяю,
Бо лютий в мене вкрав все те , чим дорожила я…
Та пустки від того в середині себе не відчуваю…
Бо хочеш ти того чи ні, але життя триває…
Вірші у Вас гарні приємно читати. Вони напрочуд відрізняються від віршів багатьох інших поетів в просторі інтернету. Натхнення в подальшій творчості. Щасти.