
Вірш: “Зимовий затишок”
Зима — не привід мерзнути душею, Коли хурделить вечорами за вікном. В цей час себе зігріти можна і зорею, Що в небі високо розкидані вінком. Тепло краси візьме луною відіб’ється, Огорне затишком, як ковдрою без слів. У серці ніжністю раптовою озветься, Складуться звуки в дивний переспів. …Зима — не привід, щоб завмерли мрії, Спинили хід думки, відчувши заметіль. Це гарний привід подивитися крізь вії На всю красу, що струменіє звідусіль… © Сергій Ущапівський 13.01.2022


