Вірш: “Зимовий ноктюрн”

Зимовий ліс, неначе кришталевий, 
В промінні сонця сріблом мерехтить. 
Рокоче вітер гамірно січневий,
 Корою стиха десь, буває, шурхотить. 

Ноктюрн заграє на гілках морозних, 
Луна співуча розіллється між дерев, 
Таких насуплених, чомусь серйозних. 
Завмре в дзюрчанні лісових джерел. 

І стане втішно, щось в мені заграє, 
В душі луною відізветься той етюд.
 Безмовний спокій пісню заспіває
Про ту красу, що видно звідусюд…

© Сергій Ущапівський
28.12.2021