Вірш: “Зимовий сон”

Чарує світ, сніжинки мерехтять, 
Цілує інеєм зима людські шибки
Думки у вічність в час отой летять, 
Мандрують там вони, неначе чумаки. 

…Камін свою відкинув темну тінь, 
Спочину в ній, сховавши біль у спокій. 
Крізь звуки тихих у багатті шамотінь
Порину в сон ласкавий і глибокий. 

Насниться там омріяна мені
Любов, яку життя усе чекала. 
Побудем з нею там наоднині, 
Щоби хоч так смаки її пізнала…

© Сергій Ущапівський
24.12.2021