Вірш: “Золотавий гай”

Завмер осінній золотавий гай, 
Стоять осики — золотаві свічки.
 І ллється світло їх за небокрай
Відтінком жовто-золотої стрічки. 

Яскравим кольором відсвічує мені, 
Ось щастя мить, усе в мені завмерло.
Стою з красою світу я наоднині, 
З думок все інше наче раптом стерло.

Є неповторність відчуттів, 
Безцінний час, його хвилини.
Росте в мені із почуттів
Любов, яка немов перлини.

© Сергій Ущапівський
14.10.2021