Поезія

Вірш: «Зрілість»

Іду життям повільною ходою, 
Вже сталим є для мене світ. 
Достоту знаний врешті мною
За дні пройдешніх моїх літ. 

Безхмарне небо всюди бачу, 
Є спокій в серці та душі. 
Все рідше без причини плачу, 
Сховавшись нишком у глуші. 

Без зайвих слів тепер прощаюсь
З всіма, коли від них болить. 
І не тому, що я так захищаюсь —
Вже досить зайвих лихоліть. 

Тепер на віях мерехтить реальність, 
В очах частіше стало видно почуття. 
І не любов це, а суха безжальність, 
Якій мене навчило боляче життя…

© Сергій Ущапівський
03.01.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *