Іду життям повільною ходою,
Вже сталим є для мене світ.
Достоту знаний врешті мною
За дні пройдешніх моїх літ.
Безхмарне небо всюди бачу,
Є спокій в серці та душі.
Все рідше без причини плачу,
Сховавшись нишком у глуші.
Без зайвих слів тепер прощаюсь
З всіма, коли від них болить.
І не тому, що я так захищаюсь —
Вже досить зайвих лихоліть.
Тепер на віях мерехтить реальність,
В очах частіше стало видно почуття.
І не любов це, а суха безжальність,
Якій мене навчило боляче життя…
© Сергій Ущапівський
03.01.2021