Поезія

Вірш: “З тобою інша я…”

З тобою інша я, мрійлива,
Любов всередині несу,
Від того, як ніхто, щаслива —
В ній нас обох візьму спасу.

Приємну радість помічаю,
Коли ще вдосвіта світає,
Тебе в думках я відчуваю
І ту любов, яка зростає.

Цих почуттів я не боюся,
Відверто в тім тобі зізнаюсь.
Щоденно тільки-но молюся,
Коли грудей своїх торкаюсь.

Там невимовна дивна річ
Живіш, ніж все, що є у світі.
Я йду в бажаннях їй настріч,
Які для мене заповітні.

© Сергій Ущапівський
26.06.2021

6 коментарів

  • Диво

    Нехай це – витвір самоти,
    нехай це – вигадка й омана!
    Моєму серцю снишся ти,
    як морю сняться урагани.

    • Сергій Ущапівський

      І ти прийдеш, незнана досі мною,
      Стихія дивна — та, що звуть усі любов.
      Красою чудною, сяйливою весною
      Мене п’янити станеш ніжно знову й знов.

      Я не спитаю, де блукала стільки,
      Чому зістарився чекати в самоті.
      Візьму за руки, обійму тебе — і тільки,
      Проговорю все інше в німоті.

      В мовчанні поглядом усе тобі скажу,
      Зізнаюсь в тому, як тебе чекав роками.
      Я душу стомлену відверто покажу —
      Торкнешся тільки-но мене руками.

      Лише не щезни, наче то був сон,
      Моїм життям залишся до останку.
      Його віддав тобі я щиро у полон
      Іще тоді, коли побачив зранку.

      © Сергій Ущапівський
      11.04.2021

  • Диво

    Затремтіли струни у душі моїй…
    Ніжні, ніжна пісня задзвеніла в ній…
    Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,
    Чи журба, і радість, і любов моя?!

    Задзвеніли струни ще ніжніш-ніжніш…
    Мабуть, ти до мене думкою летиш,
    Мабуть, ти це в’єшся у душі моїй
    І крилом черкаєш срібні струни в ній.

    (Олександр Олесь)

    • Сергій Ущапівський

      Чи я знайду в собі несказані слова,
      Душі твоєї щоб зумів торкнутись?
      Чи буде сила спражня в них жива,
      Щоб не змогла від мене одсахнутись?

      Я стану подумки мовляти кожен день
      Твоє ім’я, неначе то — молитва.
      Надію би не втратити лишень,
      Що марна за тобою та гонитва.

      І тільки небо розповість тобі про все:
      Як без тебе на світі стало важко жити.
      В краплинах дощику цілунки принесе,
      Щоб зрозуміла, врешті чом я став тужити.

      По колу йтиме дійство те щодня,
      Така, мабуть, до скону моя дійсність.
      Я пронесу в собі крізь все життя
      Любов — тривалістю у цілу вічність.

      © Сергій Ущапівський
      28.04.2021

  • Диво

    Я ніколи не звикну,
    Я не вмію до тебе звикати.
    Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
    І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
    І несуть під пахвою тисячі різних справ.
    Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,
    Урожай суєти – залишається тільки стерня.
    Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!
    Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
    Ліна Костенко

    • Сергій Ущапівський

      Дозволь тебе любити, як життя,
      Щодня тобою тільки-но і жити.
      Відчути щоб зуміла почуття,
      Як сон, любов’ю щиро оповити.

      Дозволь, я світом стану за вікном,
      Отим єдиним, де усе знайдеться,
      Який огорне ніжністю й теплом,
      Відчути спрагу не прийдеться.

      Дозволь, я буду тільки для тебе —
      Таким, як мріяла, яким тобі і снився,
      Щоб тільки й тиснула міцніше до себе,
      А я повік у цій любові не спинився.

      © Сергій Ущапівський
      27.05.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.