
Вірш: “З тобою інша я…”
З тобою інша я, мрійлива, Любов всередині несу, Від того, як ніхто, щаслива — В ній нас обох візьму спасу. Приємну радість помічаю, Коли ще вдосвіта світає, Тебе в думках я відчуваю І ту любов, яка зростає. Цих почуттів я не боюся, Відверто в тім тобі зізнаюсь. Щоденно тільки-но молюся, Коли грудей своїх торкаюсь. Там невимовна дивна річ Живіш, ніж все, що є у світі. Я йду в бажаннях їй настріч, Які для мене заповітні. © Сергій Ущапівський 26.06.2021



6 коментарів
Диво
Нехай це – витвір самоти,
нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
Сергій Ущапівський
І ти прийдеш, незнана досі мною,
Стихія дивна — та, що звуть усі любов.
Красою чудною, сяйливою весною
Мене п’янити станеш ніжно знову й знов.
Я не спитаю, де блукала стільки,
Чому зістарився чекати в самоті.
Візьму за руки, обійму тебе — і тільки,
Проговорю все інше в німоті.
В мовчанні поглядом усе тобі скажу,
Зізнаюсь в тому, як тебе чекав роками.
Я душу стомлену відверто покажу —
Торкнешся тільки-но мене руками.
Лише не щезни, наче то був сон,
Моїм життям залишся до останку.
Його віддав тобі я щиро у полон
Іще тоді, коли побачив зранку.
© Сергій Ущапівський
11.04.2021
Диво
Затремтіли струни у душі моїй…
Ніжні, ніжна пісня задзвеніла в ній…
Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,
Чи журба, і радість, і любов моя?!
Задзвеніли струни ще ніжніш-ніжніш…
Мабуть, ти до мене думкою летиш,
Мабуть, ти це в’єшся у душі моїй
І крилом черкаєш срібні струни в ній.
(Олександр Олесь)
Сергій Ущапівський
Чи я знайду в собі несказані слова,
Душі твоєї щоб зумів торкнутись?
Чи буде сила спражня в них жива,
Щоб не змогла від мене одсахнутись?
Я стану подумки мовляти кожен день
Твоє ім’я, неначе то — молитва.
Надію би не втратити лишень,
Що марна за тобою та гонитва.
І тільки небо розповість тобі про все:
Як без тебе на світі стало важко жити.
В краплинах дощику цілунки принесе,
Щоб зрозуміла, врешті чом я став тужити.
По колу йтиме дійство те щодня,
Така, мабуть, до скону моя дійсність.
Я пронесу в собі крізь все життя
Любов — тривалістю у цілу вічність.
© Сергій Ущапівський
28.04.2021
Диво
Я ніколи не звикну,
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге,
Урожай суєти – залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І кожного разу – вдруге!
Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Ліна Костенко
Сергій Ущапівський
Дозволь тебе любити, як життя,
Щодня тобою тільки-но і жити.
Відчути щоб зуміла почуття,
Як сон, любов’ю щиро оповити.
Дозволь, я світом стану за вікном,
Отим єдиним, де усе знайдеться,
Який огорне ніжністю й теплом,
Відчути спрагу не прийдеться.
Дозволь, я буду тільки для тебе —
Таким, як мріяла, яким тобі і снився,
Щоб тільки й тиснула міцніше до себе,
А я повік у цій любові не спинився.
© Сергій Ущапівський
27.05.2021