Коли-небудь я знову полюблю,
Ні, не себе — нову мені людину.
Я щиро те візьму й ураз зроблю,
Ніяк аж не наполовину.
Коли-небудь я знову полюблю,
Ні, не себе — а ту, яка добріша.
Хто не образить більше вже мене,
А навзаєм кохатиме сильніше.
Коли-небудь я знову полюблю
Ту, що душею є від всіх простіша.
І не відчую у своїй душі жалю,
А стану тільки точно щасливішим.
Коли-небудь я голос полюблю
Людини, що навік моєю стала.
Навколішках ми скажем вівтарю:
"Я покохав", "і я теж покохала".
Коли-небудь я знову полюблю...
І не злякаюсь, що любити мушу.
Най навіть себе обпалю,
Та у коханні я врятую душу.
© Сергій Ущапівський
20.01.2021
