Коли цей світ для нас зламався?
На ноги тільки ж він зіп'явся.
Десятків два йому віків,
А стільки вже єретиків.
Для них що празники, що будні —
То звичні явища облудні.
Повсюди в них одна розвага,
До всього іншого — зневага.
Тоді чому ж тут дивуватись,
Коли не звикли піклуватись
Ті люди про одвічні речі,
Що не дарують порожнечі?
А тільки всюди світло ллється,
Від чого все живе сміється.
Весь світ не знає німоти,
Є рух до певної мети.
Коли бажання є віддати,
У простір доброти додати.
Так ще від роду повелося,
Дитя як Боже зіп’ялося.
© Сергій Ущапівський
08.11.2021
