Вірш: “Краса природи — влітку спозарання”

Ранкова тиша влітку справді дивовижна,
Відчутна в ній присутня неба благодать,
Яка настільки невимовно серцю ніжна,
Що те нічим уже й ніяк не передать…

Пливе неквапливо по небу жовте сонце,
Між хмар веслує вправно, наче на човні.
Кидає відблиск на підлогу крізь віконце,
Ще більше втішно на душі стає мені…

І не вщухають всередині відчуття
Краси природи — влітку спозарання.
Я повертаюсь у реальність з забуття,
Зачувши спів пташок і їхнє щебетання…

© Сергій Ущапівський
05.08.2022